17.12.2020 Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Будівельно-інвестиційна Група 1» проти України», про яку ми писали раніше
Суд постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з рішенням органів місцевого самоврядування скасувати своє попереднє рішення про передання земельної ділянки в оренду підприємству-заявнику для цілей будівництва та надати цій ділянці статус скверу.
Зокрема, Суд встановив існування серйозних недоліків у поведінці органів місцевого самоврядування, які, з одного боку, дозволили будівництво, попри поінформованість про громадське занепокоєння щодо цього, а з іншого боку, не розглянули альтернативних варіантів вирішення з метою пом’якшення несприятливих наслідків для підприємства-заявника у зв’язку з розірванням договору оренди.
Крім того, Суд встановив, що, відмовляючи у задоволенні позову підприємства-заявника про відшкодування шкоди, національні суди не забезпечили належний баланс між приватними інтересами та відповідними інтересами суспільства, а також не навели достатнього обґрунтування у своїх рішеннях.
відмовляючи у задоволенні позову підприємства-заявника про відшкодування шкоди, національні суди не забезпечили належний баланс між приватними інтересами та відповідними інтересами суспільства
На думку Суду, на підприємство-заявника було покладено надмірний індивідуальний тягар.
Однак не було вирішене питання щодо виплати компенсації за понесені збитки.
11.01.2024 ЄСПЛ ухвалив Рішення щодо справедливої сатисфакції:
Постановив, що встановлення порушення саме собою становить достатню справедливу сатисфакцію моральної шкоди, завданої підприємству-заявнику.
Постановив, що упродовж трьох місяців Україна повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
(і) 100 000 (сто тисяч) євро в якості відшкодування матеріальної шкоди;
(іі) 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися підприємству-заявнику, в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження на національному рівні;
(ііі) 12 232 (дванадцять тисяч двісті тридцять два) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися підприємству-заявнику, в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді.
Якщо Вам потрібна консультація щодо перспектив звернення до Європейського суду з прав людини, звертайтеся в ЧАТ або телефоном просто зараз!